Чимало вівтарники можуть почути корисного на заняттях, а також самі, буває, не є скупими на різні неповторні слова, запитання, жарти тощо. І від них інколи вчишся… Ну, й кумедних ситуацій у їхній діяльності, звісно, не бракує: якось один вівтарник, коли відправлялась Служба Божа священикові замість потрібного впору мікрофона подав з необережності, забуття або поспіху… запалену свічку, що була в руці. Так що аж загорівся фелон (зі слів очевидців) – священичий одяг…
А ось декотрі «шедеври» львівських хлопців із молодшої групи, які поки що за недовгий період вдалося зауважити:
«Ангел – це тварина?» (Дмитро, 10 р., під час гри «Бог створив світ», коли треба було під вибраною рубрикою «тварини» називати швидко якусь тваринку тому, хто отримав від інших м'ячика).
«Якщо крокодил потрапить до неба, він там також буде грішити» (Остап, 9 р.).
«В мене у класі нема християн,― одні православні» (Дмитро, 10 р.).
І це, мабуть, ще не кінець… Можливо, хтось із вас теж знає подібні висловлювання майбутніх дорослих, адже кожен із нас вистрибнув колись із корабля дитинства?
Немає коментарів:
Дописати коментар