1888 року. святкували в Римі велику урочистість – золотий ювілей священства Святого Отця Леона XIII. На площу і до базиліки св. Петра прибуло тисячі вірних із цілого світу. Всюди панував шум і рух. У захристії, наче в мурашнику, одні священики виходили, а інші заходили. Одним потрібно було допомогти одягнутись, а іншим ― роздягнутись. Захристиянин не мав часу на відпочинок, а міністранти прислуговували без перерви, але було їх завжди мало. Один молодий священик, одягнений у фелон, розглядався навкруги, шукаючи вільного міністранта. Але такого впору не було. Без міністранта не можна відправляти Служби Божої. Тоді несподівано з’явився перед ним старший священик.
– Чи отець чекає на міністранта?– Питає.
Якщо так, то сумніваюся чи отець дочекається. Нехай священик згодиться мене взяти за міністранта.
– Чи знаєте хлопці, ким був цей старший священик? Єпископом.
Молодий священик знав про це. З повагою схилив голову і відповів:
„Ваше Преосвященство, я не наважуюсь прийняти вашу пропозицію… Як це може бути, щоб єпископ прислуговував під час Служби Божої звичайному скромному священикові?”
– А чому б ні, – дивується єпископ, адже я зможу прислуговувати до Служби Божої. Не сумніваюся, Владико, але я не є гідний цього. Така честь. Ні... ні…
Єпископ бере делікатно священика під рамена і так говорить: „Помиляєшся, друже, ти є гідний, щоб під час Служби Божої прислуговував не тільки єпископ, а навіть більший достойник Церкви. Кожний священик є гідний цього… Бо міністрант не служить священикові, але служить біля престолу Всемогутнього Господа, служить біля найбільшої жертви. Така служба це велика честь для міністранта, тому не сперечаймося більше, а ходімо до престолу. Поки молодий священик хотів щось відповісти, єпископ узяв молитовник і пішов до бічного вівтаря. п'ятдесятилітній єпископ, пізніше Папа Пій XIII, прислуговував молодому священикові. Клячав на найнищому рівні, бився в груди, подавав кадило, зливав на руки священика воду.
Можливо, ви здивуєтеся, молоді хлопці такому випадку. Молодий священик був теж дуже здивований. А єпископ вважав це за честь, бо він розумів чим є Служба Божа. Ви мусите зрозуміти, що Служба Божа ― це є найбільше дійство у світі. Це жертва Бога– людини, який помер на хресті на Голгофі, а яка тепер у безкровний спосіб відновляється на престолі. Через цю жертву Бог хоче спасти нас, вислужити небо і вічне щастя для всіх.
Тому потрібно, хлопці, зосереджено, із великою повагою брати участь у Найсвятішій Жертві. Мало сказано: брати участь, бо ви також разом із священиком відпраляєте Службу Божу. То не жарт. Задумайтеся над цим, над вашою ролю, над вашою гідністю. Разом із священиком відправляєте Святу Жертву. Разом із священиком спроваджуєте живого Ісуса, правдивого з неба на землю на престіл, хоч укритого під видом хліба і вина. Після священика отримуєте найбільше ласк. Ви є представниками, делегатами людей. Від їх імені відповідаєте, виконуєте найсвятіші чинності, просите Бога про ласки. Люди тішаться, коли бачать вас, як ви побожно клячите біля престолу. Сподіваються, що Жертва, яку спільно із священиком сповняєте, буде прийнята Богом, що Господь Ісус вислухає прохання ваших дитячих сердець.
У I-их віках християнства не можна було прислуговувати на Службі Божій не тільки хлопцям, але й старшим світським особам, якщо вони не мали відповідних свячень. Сьогодні свячень не потрібно. До служіння біля престолу можуть бути допущені ті, які мають до цього певне покликання, яких сам Господь покликав до цього.
Можливо – це дивує вас, але воно так насправді є… Господь покликав вас з-посеред багатьох інших. Ісус вибирає саме вас.
Ви, мабуть, відповісте: „Але ж ми не бачили Ісуса, не чули Його голосу. Ми самі прийшли прислуговувати біля престолу”. Так, дійсно, Ісус виразно до вас не говорив, однак дав вам любов до служіння біля престолу, те щось, що вас склонило із великим бажанням приходити до церкви. А тепер подумайте над таким запитанням: „Чому багато ваших знайомих не є міністрантами?” Відповідь дуже проста: ”Бо вони не мають до цього покликання. Їх то не цікавить. Їх Господь не покликав. А вас покликав і вибрав, бо полюбив. Ви сподобались Йому...
Пам'ятайте хлопці про ваше велике покликання і служіння при Службі Божій. Памятайте, що ви не є будь-хто. Ви є вибрані Господом Христом, делегатами людей.
Не можете знищити надії, покладеної на вас. Тому ваші обов’язки є великі і серйозні…
о.Йосиф Щипа, м. Люблін 14 вересня 1998 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар