ІВАНКОВА ВЕРВИЦЯ

Сергієві батьки були середнього достатку і, як це тепер часто буває, цілком поринули у свої обов’язки. Єдиному синові уваги приділяли мало, сповідуючи таку "філософію": не голодний, не голий і не босий, то все гаразд.

А Сергій "жив" вулицею: там була його родина, друзі, все наймиліше. Вже давно закінчив школу, мізерні знання не давали ніякої надії на можливість вчитися далі. А до фізичної праці він мав нехіть і лінь, та й пощо трудитися, якщо з друзями вони спокійно обходяться і так. Це ж так просто: перепинити на вулиці школяра чи беззахисну жінку, здерти годинник чи ланцюжок, а потім за безцінь продати і "гуляй, душе"...

...Був погідний осінній ранок. Розмаїття осінніх барв радісно виблискувало під ще теплим сонечком. Легенький вітерець поволеньки перераховував перші опалі листочки. Галасливе птаство притьмом будило тишу, що зависла над мальовничим краєм.

Іванко крокував алеєю парку, радісно наспівуючи: "Ще не чувано ніколи, щоб вона не помогла". Він прошкував до церкви і в глибині серця радів, що не має двох перших пар і може цього святкового дня піти на Службу Божу. Раптом перед ним, мов з-під землі, виринула кремезна постать, що аж ніби "нависла" над худорлявим Іванком, і прорекла: "Давай гроші".

Іванко від несподіванки став як вкопаний. Він не вмів лукавити і тому відповів, що має тільки дві гривні, які хоче дати на тацу в церкві. Але ті слова не вплинули на Сергія. Бажаючи перевірити правдивість слів, блискавичним злодійським рухом він встромив руку в кишеню Іванкової куртки. Задоволена посмішка осяяла обличчя Сергія, він гадав, що витягає з Іванкової кишені повненький гаманець.

Та все було не так... Боже Провидіння хотіло, щоб все сталося зовсім інакше... Сергій відкрив маленький шкіряний футляр і на руці в нього опинилася дерев’яна вервичка з Розп’яттям... У його душі й серці виринули тисячі думок і відчуттів. Перед очима блискавично промайнуло дитинство, любляча бабуся, яка кожний день молилася на вервиці і часто казала: "Дитинко, Ісус тебе дуже любить. Він вмер, щоб ти жив, і пам’ятай, що Він все знає і все бачить".

У цій хвилі Сергієві здалося, що та величезна хвиля сорому і каяття, яка накотилася на нього, покриє його назавжди. Серце його почало колоти вістря докорів сумління. Він мовчки віддав Іванкові гроші й вервичку і, похиливши голову, злегка похитуючись, побрів геть...

... Минув місяць. Була святкова неділя. Іванко вже зайняв чергу до сповіді, а тепер відмовляв радісні таїнства вервиці за навернення того незнайомого хлопця з осіннього парку. Іванко ніяк не міг його забути і щиро вірячи в те, що для Господа немає неможливого, просив Його про чудо.

А в цей час від сповідальниці, радісно усміхаючись, відійшов кремезний світловолосий хлопчина. Віднайшовши внутрішній спокій і мир, він клякнув перед образом Пресвятого Серця Ісуса і щиро молився.

Після Служби Божої хлопці майже одночасно виходили з церкви, їхні погляди зустрілися. Це була зустріч двох давніх друзів, які несподівано знайшли один одного і не можна було зрозуміти, хто з них радів більше від цієї зустрічі.



Микола Микосовський

ДЕЩО ПРО ВШАНУВАННЯ СВЯТОЇ ВЕРВИЦІ

А зараз звернемось на мить до молитви на Святій Вервиці, тому що наближається, як знаємо, традиційна міжнародна проща Вервиці за єдність Церкви, котра відбудеться цього 2008 року протягом 4-5 жовтня у с. Бороняво (Закарпаття), де розташований монастир оо. Василіян. І буде XIV-ою від початку. У Бороняві - вже вдруге, хто пам'ятає.



Вервиця - це молитва і в цей же час живий приклад, що потрясає нас і веде до Раю. Молитва з роздумуванням, де ми звертаємо увагу не на слова, які вимовляємо, а на подію, над котрою роздумуємо. Св. Вервиця - це не твір, а роздуми над даними Таїнствами...

Варто знати кожному, що Свята Вервиця вельми гарно змальовує нам історію нашого спасіння, котра в двадцяти епізодах представляється людині для роздумів. Вервиця зі своїми Радісними, Світлими, Страсними і Славними Таїствами подає для всіх життя Пречистої Діви Марії, заодно показуючи:



•Співпрацю Богородиці із Божим Сином, коли вона Його супроводжувала у земному житті.

•Присутність і співтерпіння Марії при смерті Спасителя.

•Безмежну радість при Його прославленні тощо.



Свята Вервиця представляє собою синтез св. Євангелія (Апостольська настанова 08. 10. 1969 р. Б. Папа Павло VI).



(За книгою «Свята Вервиця Пречистої Діви Марії»).


ТАЇНСТВА СВЯТОЇ ВЕРВИЦІ!


Радісні таїнства (Понеділок, Субота\\ або Понеділок)

1. Благовіщення Пречистої Діви Марії. (Лк.1.26-35;38.)
2. Відвідини тітки Єлизавети Богородицею. (Лк.1.39-47;56.)
3. Різдво ГНІХ. (Лк.2.1-7.)
4. Стрітення ГНІХ. (Лк.2.22-40.)
5. Віднайдення Ісуса в храмі. (Лк.2.41-52.)

Страсні таїнства (Вівторок, П'ятниця)

1. Молитва Ісуса в оливному саді. (Ів.17; Лк.22.44-45.)
2. Бичування ГНІХ. (Ів.19.1-3.)
3. Вінчання терновим вінком ГНІХ. (Мт.27.27-31.)
4. Хресна дорога Ісуса Христа. (Лк.23.24-32; Ів.19.17.)
5. Розп'яття і смерть на Хресті ГНІХ. (Лк.23.33-46.)

Світлі таїнства (Четвер)

1. Хрещення Ісуса в ріці Йордан. (Мт.3.13-17.)
2. Перше чудо на весіллі в Кані Галилейській. (Ів.2.1-11.)
3. Проповідування ГНІХ. (Лк.6.17-38.)
4. Переображення ГНІХ. (Мт.17.1-9.)
5. Встановлення Пресвятої Євхаристії. (Мт.26.26-29; Мр.14.22-24.)

Славні таїнства (Середа, Неділя\\ або ще Субота)

1. Воскресіння з мертвих ГНІХ. (Мр.16.1-8.)
2. Вознесіння на небо ГНІХ. (Ді.1.6-12.)
3. Зіслання Святого Духа на Апостолів і Діву Марію. (Ді.2.1-13.)
4. Небовзяття Пресвятої Богородиці.
5. Коронування Діви Марії на Царицю неба і землі. (Одкр.12.1.)



Ще тут, до слова, мова про ЖИВУ ВЕРВИЦЮ.

ПРАВИЛА СЛУГУВАННЯ НА СЛУЖБІ БОЖІЙ!

(Загальні правила)

1. До Служби Божої треба заздалегідь приготуватися:
а) пригадуємо собі, що ми будемо молитися до Господа Бога і станемо учасниками таїнственної події – відновлення Хресної жертви Ісуса Христа.

2. В часі Служби Божої завжди слід намагатися уважно молитися, вдумуючись у зміст молитов.

Вівтарний дружинник у святилищі стоїть позаду священника біля відчинених Царських дверей і звернений обличчям до престолу. (Під час проповіді можна присісти на одне з крісел, котрі знаходяться побіч Горного сідалища (не слід сидіти на цьому середньому кріслі за престолом)).

3. На службі Божій, символічно засвідчуючи вогником свічки прихід Ісуса Христа, який є світлом для світу і Спасителем людства, вівтарний дружинник обрядово виходить зі святилища всього 4 рази:
а) перший раз – перед священником, який несе Євангелію (цю частину обряду Богослужби називають Малим входом);
б) другий раз – стаючи біля священника в часі читання Євангелії;
в) третій раз – тоді, коли священник переносить святі Дари із проскомидійника на престіл (це є Великий вхід);
г) четвертий раз – в часі Святого Причастя.



Спосіб слугування, коли слугує один вівтарний дружинник

(див. відповідно п. 3):

1. Свічку запалюємо:
а) після молитви «Єдинородний Сину і Слове…» на початку Малої єктенії («Ще і ще в мирі Господеві помолімося»);
б) відразу після закінчення читання Апостола (також слід подбати про встановлення пульту під Євангелію);
в) під час співання пісні «Ми Херувимів тайно являючи…», коли священик підносить руки, робить знак святого Хреста і одночасно – поклони-метанії;
г) відразу після закінчення молитви «Вірую, Господи, і ісповідую, що Ти є воістину Христос…».

2. Стоячи або йдучи перед іконостасом, світло свічки спрямовуємо до людей (Якщо слугуємо справа, то свічка – в лівій руці, і навпаки).

Не кажи...

Не кажи Отче, якщо кожного дня ти не поводишся, як син.

Не кажи Наш, якщо живеш замкнутий у своєму егоїзмі.

Не кажи Ти, що єси на небесах, якщо думаєш тільки про земні речі.

Не кажи нехай святиться ім’я Твоє, якщо ти цього імені не прославляєш...

Не кажи нехай прийде Царство Твоє, якщо ти його сприймаєш як матеріальний добробут.

Не кажи нехай буде воля Твоя, якщо ти не приймаєш її, коли для тебе вона є болючою.
Не кажи хліб наш насушний дай нам сьогодні, якщо ти не переживаєш за людей, які є голодні.

Не кажи і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, якщо ти в своєму серці заховуєш провину на свого брата.

Не кажи і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого, якщо ти не противишся злу.

Не кажи Амінь, якщо ти не зрозумів і не сприйняв серйозно слів молитви “Отче наш!”

Смішно чи страшно???

Смішно, як людям легко позбутися Бога і потім дивуватися, чому світ перетворюється на пекло...

Смішно, коли ми віримо тому, що пишуть у газетах, і сумніваємося в тому, що говорить св. Писання.

Смішно, коли хтось каже "Я вірю в Бога", а сам слідує за сатаною, теж, між іншим, "віруючого" в Бога...

Смішно, коли нам так легко засуджувати і дуже важко бути судимими іншими.

Смішно, коли послані по е-mail жарти поширюються зі швидкістю світла, але люди двічі подумають, пересилати чи ні далі повідомлення, в яких ідеться про Всевишнього.

Смішно, коли все непристойне, грубе, хтиве і брутальне спокійно перебуває в Інтернеті, а у школі чи на роботі відкрита дискусія про Бога неможлива.

Смішно, коли можна бути "усіма руками за" Христа в неділю, але бути непомітним християнином протягом усього тижня (це з області практичного атеїзму, до речі). Ви ще не смієтеся?

Смішно, коли, пересилаючи цього листа, ви його відправите не багатьом із вашої адресної книги.

Смішно, що нас більше турбує, що про нас думають інші люди, аніж, що думає про нас Творець...



P. S. Можливо, дещо й страшно!

СВІТЛО НА СВЯТІЙ ЛІТУРГІЇ

Під час відправи св. Літургії та інших богослужень чи вдень, чи вночі, завжди на престолі горить світло свічок чи лампадок. Світло за своєю суттю означає ясність, радість, святковий настрій і піднесення духа. Як уживання кадила, так і вживання світла в часі богослужень має своє символічне значення. Тож погляньмо на вживання світла в богослуженні.

ВИКОРИСТАННЯ СВІТЛА В БОГОСЛУЖБІ

1. У Старому Завіті

Коли ізраїльтяни були в пустелі, то Господь Бог доручив Мойсеєві зробити для скинії завіту семираменний свічник із чистого золота (Вих. 25, 31). На цьому свічнику, за наказом Божим, мало горіти вічне світло із чистої оливи з оливкового дерева. У книзі Левіт читаємо: Промовив Господь до Мойсея: “Скажи синам Ізраїля, щоб тримати лампи засвіченими повсякчасно” (24, 1-2). У храмі Соломона світив семираменний свічник. Перед книгою Мойсея – законом Божим – день і ніч горіло світло.

2. У Новому Завіті

Світло світильників стало також частиною християнського богослуження. У період переслідувань християни відбували свої богослужби у катакомбах вечорами, вночі або дуже рано. Тому світло було необхідним. Коли ж для хрис-тиян прийшла свобода віри, і вони могли відбувати свої відправи в ясний день, то й тоді вони не залишили світла оливи чи свічок. Так світло у відправах дістає своє символічне значення.

3. Символіка світла

Про символіку світла говорить християнський письменник Тертуліян: “Ніколи не відбувається в нас богослуження без світильників, але ми вживаємо їх не тільки для того, щоб розігнати темряву ночі – Літургія від-бувається в нас при деннім світлі – але для того, щоб через те зобразити Христа – світло нестворене, без якого ми і серед півдня блукали б у темноті”.

1) Світло – символ Христа і Його науки

“Я – світло світу, – каже про себе Христос, – хто йде за Мною, не блукатиме в темряві, а матиме світло життя” (Ів. 8, 12). Св. Євангелист Іван каже про Бога: «Бог – світло, і ніякої темряви в Ньому немає» (1 Ів. 1, 5). Про Ісуса Христа він продовжує: «У Ньому було життя, і життя було – світло людей” (Ів. 1, 4)

2) Світло – символ любові

Свічка чи лампадка не тільки світить, але й дає тепло. Тому вона є символом Божої любові до нас і нашої – до Нього.

3) Світло – символ жертви

Свічка, даючи світло, поволі себе спалює, тобто світить коштом себе і своєю жертвою. Тим вона нагадує нам не тільки Христову жертву для нас, але й наш обов’язок жертви у Христовій службі.

КОЛИ ВЖИВАЄМО СВІТЛО?

1. На всіх богослужіннях

Світло свічок чи лампадок вживаємо на всіх богослужіннях, а також при св. Хрищенні, вінчанні, оливопомазанні, біля тих, що помирають, на похороні, гробах…
Загально, палаюча свічка символізує вічне щастя. Одна свічка чи лампадка символізує одного Бога у Тройці; дві – дві природи в Ісусі Христі; три – Пресвяту Тройцю; сім – сім дарів Святого Духа.

2. Світло – на св. Літургії

Світильники на св. Літургії первісно стояли біля престола або за престолом. Від ХІІ-го століття їх почали ставити на престіл. Устав Богослужень, виданий Апостольською Столицею, приписує, щоб на престолі по обидвох боках хреста чи кивота ставити один свічник з одною, двома або трьома свічками. Можна також використовувати семираменний свічник з оливковими лампадками, ставлячи його за престолом (§ 34).

3. Світло вічної лампи

Перед святими Тайнами, захованими в кивоті, день і ніч має горіти вічне світло. Воно – символ вічного й небесного Світла – Христа, утаєного в кивоті. Щоб віддати честь святим іконам, також і перед ними ставимо світло. Великий світильник, панікадило, званий у нас павуком, висить посередині церкви, символізуючи небозвід.

МАТЕРІЯ ДЛЯ СВІТЛА

Вона віддавна була двоякою: олива з оливок і бджолиний віск.

1. Олива з оливок

Це природний і чистий матеріал з плодів благородних дерев. У Греції та південних країнах вживають у богослуженнях чисту оливу, бо там її достатньо, а бджолиного воску – обмаль.

2. Бджолиний віск

Це щось найкраще і найблагородніше, що витворюють бджоли. Отже, то найкращий дар природи і наш для Бога. Вживання свічок з бджолиного воску у богослуженнях увійшло у звичай в ІІІ-му столітті.

ДЖЕРЕЛО:
О. Юліян Катрій, ЧСВВ, «Божественна Літургія – джерело святості».

ОДНА МОЛИТВА...

О, Господи!


Допоможи ціле моє життя витримати в доброму.
Постійно, крок за кроком, іти за Тобою, дотримуючись Твоїх святих заповідей, як дороговказів.
Коли ноги понесуть мене до гріха,
— Зупини їх, Господи!
Коли мої очі оглядатимуть щось нечисте,
— Заплющ їх, Господи!
Коли мої уста хотіли б промовити щось грішне,
— Замкни їх, Господи!
Якщо моя думка блудить у гріху,
— Наверни її, Господи!
Якщо б я хоч на крок хотів відступити від Тебе,
— Не допусти цього, Господи!