СВІТЛО НА СВЯТІЙ ЛІТУРГІЇ

Під час відправи св. Літургії та інших богослужень чи вдень, чи вночі, завжди на престолі горить світло свічок чи лампадок. Світло за своєю суттю означає ясність, радість, святковий настрій і піднесення духа. Як уживання кадила, так і вживання світла в часі богослужень має своє символічне значення. Тож погляньмо на вживання світла в богослуженні.

ВИКОРИСТАННЯ СВІТЛА В БОГОСЛУЖБІ

1. У Старому Завіті

Коли ізраїльтяни були в пустелі, то Господь Бог доручив Мойсеєві зробити для скинії завіту семираменний свічник із чистого золота (Вих. 25, 31). На цьому свічнику, за наказом Божим, мало горіти вічне світло із чистої оливи з оливкового дерева. У книзі Левіт читаємо: Промовив Господь до Мойсея: “Скажи синам Ізраїля, щоб тримати лампи засвіченими повсякчасно” (24, 1-2). У храмі Соломона світив семираменний свічник. Перед книгою Мойсея – законом Божим – день і ніч горіло світло.

2. У Новому Завіті

Світло світильників стало також частиною християнського богослуження. У період переслідувань християни відбували свої богослужби у катакомбах вечорами, вночі або дуже рано. Тому світло було необхідним. Коли ж для хрис-тиян прийшла свобода віри, і вони могли відбувати свої відправи в ясний день, то й тоді вони не залишили світла оливи чи свічок. Так світло у відправах дістає своє символічне значення.

3. Символіка світла

Про символіку світла говорить християнський письменник Тертуліян: “Ніколи не відбувається в нас богослуження без світильників, але ми вживаємо їх не тільки для того, щоб розігнати темряву ночі – Літургія від-бувається в нас при деннім світлі – але для того, щоб через те зобразити Христа – світло нестворене, без якого ми і серед півдня блукали б у темноті”.

1) Світло – символ Христа і Його науки

“Я – світло світу, – каже про себе Христос, – хто йде за Мною, не блукатиме в темряві, а матиме світло життя” (Ів. 8, 12). Св. Євангелист Іван каже про Бога: «Бог – світло, і ніякої темряви в Ньому немає» (1 Ів. 1, 5). Про Ісуса Христа він продовжує: «У Ньому було життя, і життя було – світло людей” (Ів. 1, 4)

2) Світло – символ любові

Свічка чи лампадка не тільки світить, але й дає тепло. Тому вона є символом Божої любові до нас і нашої – до Нього.

3) Світло – символ жертви

Свічка, даючи світло, поволі себе спалює, тобто світить коштом себе і своєю жертвою. Тим вона нагадує нам не тільки Христову жертву для нас, але й наш обов’язок жертви у Христовій службі.

КОЛИ ВЖИВАЄМО СВІТЛО?

1. На всіх богослужіннях

Світло свічок чи лампадок вживаємо на всіх богослужіннях, а також при св. Хрищенні, вінчанні, оливопомазанні, біля тих, що помирають, на похороні, гробах…
Загально, палаюча свічка символізує вічне щастя. Одна свічка чи лампадка символізує одного Бога у Тройці; дві – дві природи в Ісусі Христі; три – Пресвяту Тройцю; сім – сім дарів Святого Духа.

2. Світло – на св. Літургії

Світильники на св. Літургії первісно стояли біля престола або за престолом. Від ХІІ-го століття їх почали ставити на престіл. Устав Богослужень, виданий Апостольською Столицею, приписує, щоб на престолі по обидвох боках хреста чи кивота ставити один свічник з одною, двома або трьома свічками. Можна також використовувати семираменний свічник з оливковими лампадками, ставлячи його за престолом (§ 34).

3. Світло вічної лампи

Перед святими Тайнами, захованими в кивоті, день і ніч має горіти вічне світло. Воно – символ вічного й небесного Світла – Христа, утаєного в кивоті. Щоб віддати честь святим іконам, також і перед ними ставимо світло. Великий світильник, панікадило, званий у нас павуком, висить посередині церкви, символізуючи небозвід.

МАТЕРІЯ ДЛЯ СВІТЛА

Вона віддавна була двоякою: олива з оливок і бджолиний віск.

1. Олива з оливок

Це природний і чистий матеріал з плодів благородних дерев. У Греції та південних країнах вживають у богослуженнях чисту оливу, бо там її достатньо, а бджолиного воску – обмаль.

2. Бджолиний віск

Це щось найкраще і найблагородніше, що витворюють бджоли. Отже, то найкращий дар природи і наш для Бога. Вживання свічок з бджолиного воску у богослуженнях увійшло у звичай в ІІІ-му столітті.

ДЖЕРЕЛО:
О. Юліян Катрій, ЧСВВ, «Божественна Літургія – джерело святості».

КОРИСНІ МОЛИТВИ

Молитва перед Службою Божою

Ось за хвилину приступаю до Божого престолу, до Бога радості, який роз­веселяє мою молодість. Приступаю і до Святої Служби. Хочу виконати її добре, прошу Твоєї ласки, Ісусе, щоб я був уважний, щоб моя думка була захоплена Тобою, очі звернені на престіл, а серце було відкрите для Тебе. Амінь.

Молитва після Служби Божої

Господи! Твоя доброта покликала мене до Твоєї Служби. Вчини, щоб я був освячений участю у Святих Тайнах упродовж сьогоднішнього дня і ціле моє життя йшов тільки дорогою спасіння. Амінь.


Короткі молитви

Моя дитино! Ти вже знаєш, що Господь Бог любить тебе, завжди пам'ятає про тебе і опі­кується тобою. Тому й ти по­винна дуже любити Бога та по­всякчас пам'ятати про Нього.
Ти повинна молитися до Бога не тільки зранку й уве­чері, але також і протягом дня. Під час навчання, від­починку згадуй твого любого Господа. Принесеш велику ра­дість Ісусові та заслужиш велику нагороду для себе лише тим, що пригадаєш собі:

Ісусе мій, я люблю Тебе!

Таких молитов є набагато більше. Дуже добре вивчити їх напам'ять. Тоді у будь-який момент зможеш їх пригадати і звертати своє серце до Бога, а саме:
Ісусе, Маріє, Йосифе, вам віддаю серце, тіло і мою душу!
Ісусе, Маріє, Йосифе, будьте при мені в останній хвилині мого життя.
Ісусе, Маріє, Йосифе, нехай при Вас вийде з тіла моя душа!

Перед навчанням (або робо­тою):
Допоможи мені, Ісусе, в тій науці (праці), яку починаю на Твою більшу славу і на моє спасіння.

Під час праці:
Ісусе добрий, нехай моя нау­ка (праця) подобається Тобі. Боже, нехай буде воля Твоя!

Після навчання (роботи): Дякую Тобі, Ісусе, за до­помогу. Прийми мою працю на Твою найбільшу славу і на моє спасіння.
Ісусе, дякую Тобі.

Якщо ти, дитино, зробиш щось зле, то одразу ж жалій за вчинене, кажучи подумки:
Боже, будь милостивий до мене грішного (-ої)! Боже, прос­ти мені!
Проходячи біля св. Хреста, перехрестися і промов у серці:
Розіп'ятий Ісусе, змилосердися наді мною!
Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, по­милуй нас.
Хресту Твоєму поклоня­ємся, Владико, і святеє Воскре­сіння Твоє славимо!

Якщо йдеш повз церкву: Будь, Господи, благосло­венний, у Найсвятіших Тай­нах утаєний.

Коли проходитимеш біля цвинтаря або зустрінеш по­хоронну процесію, промов серці:
Вічний упокій дай їм, Гос­поди, а світло вічне нехай їм світить. Нехай спочивають у спокої. Амінь.

Або:

Зі святими упокій, Христе, душі рабів Твоїх, де нема ні болю, ні печалі, ні зітхання, але життя вічне.

У небезпеках кажи: Святий Боже, Святий кріпкий, Святий безсмертний, по­милуй нас!

У спокусах:
Пресвята Богородице, спа­си мене!
Святий Ангеле Хороните­лю, бережи мене!
Краще вмерти, ніж згріши­ти!

У хвилини прикрощів, смут­ку, хвороби:
Ісусе мій! Як Ти колись жертвував Своєму Отцю Не­бесному всі Свої прикрощі та терпіння, так і я жертвую Тобі мою прикрість, смуток, хворобу.
Або:
Ісусе, нехай буде воля Твоя...
Ісусе, дякую Тобі.

Коли дивишся на сонце, кві­ти та інші Божі створіння:
Отче Небесний, дякую Тобі за таке гарне сонце, квіти...

В будь-яку хвилину можеш говорити:
Ісусе добрий, вірую в Тебе. Ісусе добрий, надіюся на Тебе.
Ісусе добрий, люблю Тебе усім серцем.
Ісусе добрий, прости мені.
Ісусе любий, Спасителю мій, Нехай завжди я буду Твій. І не будяччям, а гарним цвітом хай буде ранок моїх літ.

Молитва до Ангела Хоронителя:

Ангеле, Хоронителю мій, Ти все при мені стій: рано, ввечір, вдень, уночі будь мені до помочі. Веди мене до Бога, бо це − моя дорога.

Три скарби

Люба дитино! Після святої Сповіді та Причастя твоя душа чиста, біла, мов сніг, і гарна, як Ангел. Любо дивитися на неї і Ангелу Хоронителю, і Пре­чистій Діві, і самому Ісусові. Як чудово було б, аби все це так і залишалося. Чи не так? А що робити? Ось подаються то­бі три поради.

1.Гаси іскорки

Які іскорки? Якщо раптом упаде до твого серденька іс­корка злості, заздрості, впер­тості, непослуху, лінивства, без­стидності, у тому нема твоєї провини. Але не дозволь, аби та іскорка зайнялася у твоїй душі й переросла у велике полу­м'я, великий вогонь. Бо вогонь той обпалить не лише твою чисту душу, а може і спопелити її. Перемагай себе, відкинь лиху й грішну забаганку, погаси її зараз же, бо сильного вогню не зможеш погасити. Гаси іскор­ки! Ісус так хоче!

2.Черпай із джерела

Коли людина п'є чисту джерельну воду, тоді має доб­ре здоров'я. А хто вмивається нею, не буде брудним. Чи не правда?
Так само і твоя душа по­требує чистої духовної води, аби бути здоровою й чистою. Ісус дав нам такі джерела-кринички, звідкіль душа може чер­пати воду. Тими джерелами є молитва, свята Сповідь, святе Причастя. Молися часто, бодай одним словом подумки, коли провинишся − проси прощен­ня. Скажи: "Ісусе, прости ме­ні!" Часто приступай до Божих Тайн, Тайн любові і прощення: до Сповіді і Причастя. Хоч раз у місяць. Із тих Тайн почерп­неш нову красу, радість і силу. Який би був у тебе вигляд, якщо б вмивалася ти, люба ди­тино, лише раз на рік? А яким був би твій білий одяг, якщо б його не прали? Так і твоя душа не буде гарною й чистою, якщо омиватимеш її лише раз чи двічі на рік. Черпай красу з Ісусових джерел! Ісус так цього хоче!

3.Слухай Божого дзвіночка

Цей дзвіночок чути у твоїй гарній, молодій душі. Це Бо­жий голос, голос Ісуса або Ан­гела Хоронителя. Хочеш ска­зати неправду, то Божий дзві­ночок каже у душі: "Не говори неправди; це не подобається Ісусові, це гріх!" Прийде заба­ганка взяти щось чуже, а вже Божий дзвіночок гомонить у душі: "Не бери, Ісус цього не хоче!" Спаде на думку щось грішне, а дзвіночок поперед­жає: "Прожени лиху думку, як осу. Ісус так хоче!" І так усюди і завжди: вдома й у школі, в церкві та у дорозі, вдень і вночі лунає голос Бо­жого дзвіночка у твоїй душі, промовляючи: "Так хоче Ісус, роби це".
І цей дзвіночок шукає твого щастя, а не нещастя, люба ди­тино. Слухай його тепер і зав­жди, бо він оберігає тебе від злого. Не розмірковуй. Коли слухатимешся його, не впадеш у гріх, а душа буде сильною, здоровою, чистою і щасливою.
Так, дитино, гаси іскорки, черпай із джерел, слухай Бо­жого дзвіночка. Це три по­ради, три квітки, три скарби, які подаю тобі на дорогу жит­тя, на дорогу твого щастя.